Світлана Залізецька

«Ми травмовані тричі»

ДОСВІД

Ментальний добробут командиПовсякдення в умовах війниСпівпраця з психологами

Місто

МЕЛІТОПОЛЬ – ЗАПОРІЖЖЯ

ВИДАННЯ / МЕДІА

«РІА-ПІВДЕНЬ»

Щоранку після 9:00 у чаті команди «РІА-Південь» лунають привітання — маленький ритуал, який нагадує: всі на місці, всі живі. Це онлайн-медіа з Мелітополя, яке через війну переїхало до Запоріжжя, очолює Світлана Залізецька. Її день починається з підготовки завдань для журналістів, що працюють по всій Україні і за кордоном.

Для тисяч підписників «РІА-Південь» є не просто новинами про рідне місто, а ниткою, що тримає громаду Мелітополя разом, де б вони не були.

Повсякдення в умовах війни

Якщо хтось з колег не виходить на зв’язок, я одразу телефоную — війна непередбачувана, ніхто не знає, що може статися. У нас є «чат-болталка» для приватного спілкування: під час обстрілів люди діляться, де що відбувається, відчувають, що вони не одні. Коли розмовляєш у цей момент, відчуваєш підтримку, підбадьорення, іноді навіть жартуємо — стає трохи легше.

Дні народження святкуємо текстами, музичними фото, смайликами. Це маленька психологічна розрядка: о шостій ранку – прибираєш наслідки прильотів, о тринадцятій – трохи антистресу, щоб перезавантажитися.

Війна змінює всіх, але журналісти з окупації травмовані двічі. По-перше, ми теж люди у війні. По-друге, щодня пишемо про втрати, біль і горе – не можемо цього ігнорувати. По-третє, для тих, хто з окупованих територій, травма подвоюється.

Відновлюватись допомагає природа. Коли дуже погано — просто встаєш, йдеш, довго ходиш, дивишся на Дніпро, парки, сквери. На хобі часу майже немає.

Одна колега пішла з редакції через емоційне вигорання — чесно сказала що не може бути корисною, хоче поставити крапку і розпочати нове життя, а не жити Мелітополем.

Зараз майже немає грантів. Невідомо, чи зможемо існувати наступного року. Кожного дня здається, що це надто важко, що хочеться здатися, але прокидаєшся і знову йдеш на роботу. Часом це забирає сили, але одночасно мотивує рухатися, жити. Поки йде війна і люди залишаються в полоні, не можу сидіти склавши руки.

Співпраця з психологами

З 2023 року працюю із психологом Червоного Хреста. Після трагедії, коли викрали двох наших журналістів, я просто не знала, як жити далі. Самостійно звернулася і сказала, що більше не можу. Психолог витягувала мене з цього стану, допомагала ментально вижити, крок за кроком. У 2024 році, завдяки чеському грантодавцю, наша команда працювала з психологом індивідуально. Дівчата, які проходили заняття, казали, що це неймовірно корисно. Хлопці чомусь відмовилися.

Що важливо: не кожен психолог готовий працювати з журналістами. Були випадки, коли відмовляли зі словами: «З журналістами не працюємо».

Навіть на зйомках, коли даєш собі слово не плакати, емоції прориваються. Розчулюють не лише історії про загибель, але й моменти єднання, коли люди підтримують один одного у горі.

У Запоріжжі створили школу, лікарню для мелітопольської громади, але не всі користуються цими можливостями. А з новинами «РІА-Південь» люди просинаються і засинають. Їм цікаво дізнаватися, що відбувається в Мелітополі, Запоріжжі, країні – це стало звичкою. Ми стали цією доброю звичкою для тисяч підписників: вони звикли отримувати від нас інформацію про рідне місто, про те, що відбувається вдома та там, де зараз живуть.

Сподіваємося, що в державі з’явиться спеціальна програма психологів для журналістів. Всі переживають війну, але медійникам складніше – ми не можемо закрити очі на новини, а навпаки, поглиблюємося у біль і горе, щоб розповісти про важливе. Це наш хрест: поки люди чекають на визволення, ми не можемо припинити працювати для них, незважаючи на власну травматизацію.

Редакційні практики з підтримки ментального здоров’я: що працює у «РІА-Південь»

Ранкові привітання в чаті як спосіб переконатися, що всі живі-здорові
Окремий простір для приватного спілкування та взаємної підтримки
Індивідуальна психологічна терапія
Природа є способи відновлення: прогулянки біля водойм та парках для психологічного відновлення