Марина Осіпова

«Ми пишемо для людей і про людей, і самі залишаємося людьми»

ДОСВІД

Ментальний добробут командиПовсякдення в умовах війниПоширення чутливого контентуСпівпраця з психологами

Місто

ЧЕРНІГІВ

ВИДАННЯ / МЕДІА

«ВІСНИК Ч»

Газета «Вісник Ч» входить у трійку лідерів по Україні та працює в регіоні з понад 400 км кордону з Росією та Білоруссю. Видання висвітлює війну з 2014 року та має великий досвід роботи з травматичними темами. Під час блокади Чернігова в березні 2022 року частина команди евакуювалася, проте газета відновила діяльність одразу після деокупації.

Журналістка та проєктна менеджерка видання Марина Осіпова розповіла про понад десять редакційних політик «Вісника Ч» , зокрема кодекс етики й безпеки, а також практики збереження ментального здоров’я працівників та роботу з травматичними матеріалами.

Повсякдення в умовах війни

Повномасштабне вторгнення було «неочікувано очікуваним». Жодного плану не існувало. Наш редактор Сергій Народенко із 24 лютого був постійно на зв’язку з командою.

У місті залишилося четверо колег: головний редактор (протягом всієї блокади), двоє журналісток та дизайнерка. Решта виїхала. Керівництво виділило команді певні кошти для евакуації – частково в 2022 році, частково після деокупації для підготовки до відсутності світла й тепла. Газета тимчасово не друкувалася, але редакція постійно тримала зв’язок, допомагала з пошуком маршрутів і іншими необхідними речами..

Співпраця з психологами

Морально перебувати за кордоном було дуже важко. Після того, як помітила безсоння, почала займатися з психотерапевтом за власний кошт, розуміючи, що відбувається щось погане. Завдяки проєкту після повернення додому отримала можливість необмеженої кількості консультацій. Три місяці зустрічалася двічі на тиждень із кваліфікованим фахівцем, а нині продовжую за власні гроші (переконана, що індивідуальна робота найефективніша).

Після повномасштабного вторгнення ми зрозуміли: треба все документувати. Тож наразі маємо понад 10 різноманітних політик. Це реальний дороговказ передусім для нас та донорів.

Приміром, наша команда докладно проаналізувала те, що відбулося на початку повномасштабної війни й розробила «план А і Б» – прописаний механізм, що робити в кризових ситуаціях на Чернігівщині. Інший приклад – кадрова політика «Вісника Ч», яка описує, як ми дбаємо про безпеку, зокрема, емоційну безпеку, наших журналістів.

Поширення чутливого контенту

Я також поїхала з Чернігова, півтора року жила у Франції і, зрештою, повернулася. Після повернення редакція почала висвітлювати загиблих героїв. Колеги їздять на похорони за можливості, бо людям важливо, щоби про їхніх рідних розповідали. Для місцевого медіа як ми бути разом із громадою – критичне питання.

Про загиблих захисників зазвичай пише одна колега, котра розуміється на етичному спілкуванні з їхніми родинами й в цілому має внутрішні сили вести такі розмови. Це специфічна робота. Можемо говорити про певну атрофованість почуттів: вона сприймає це як потік. Страшно, коли накопичене несподівано вийде назовні…

Під час створення матеріалу журналістки контролюють себе. Коли переглядають – буває, друкують матеріал і плачуть, переживаючи досвід. Інколи колежанка разом з учасниками похорону співає гімн (на відеофрагменті чутно, що плаче). Це нормально, бо неможливо залишатися байдужою.

Наш девіз: «Ми пишемо для людей і про людей, і самі залишаємося людьми». Справжній інтерес, співчуття і співучасть – у цьому секрет. До інтерв’ю може пройти година розмови для налагодження контакту. Найголовніше – не втрачати людяність. Балансуємо між журналістами й людьми, але друге має переважати.

Моє життя за кордоном можна описати як виснаження на межі. З одного боку, на адреналіні готова гори звернути, з іншого – була настільки виснажена, що не могла нічого робити. Під час першого інтерв’ю із французьким телеканалом трималася, але потім розплакалася й довго не могла прийти до тями.

Редакційні практики з підтримки ментального здоров’я: що працює у «Віснику Ч»?

Індивідуальна робота з психотерапевтом є найкращою інвестицією в стійкість, переконана Марина Забіян.
«Ми пишемо для людей і про людей, і самі залишаємося людьми», звучить девіз редакції. Перед інтерв’ю медійники можуть дозволити годину «неформальної» розмови, щоб встановити контакт. Бо редакція вважає, що журналіст — це насамперед людина.
У найважчі моменти команда була постійно на зв’язку. Під час евакуації колеги допомагали один одному, а керівництво забезпечило кошти для виїзду.
Після початку повномасштабного вторгнення у газеті запровадили понад десять редакційних політик з акцентом на фізичній і емоційній безпеці. Це реальний дороговказ, яким команда керується щодня.