Анастасія Дзюбак

«Втома накопичується, але ми шукаємо рішення»

ДОСВІД

Ментальний добробут командиПовсякдення в умовах війниПоширення чутливого контентуСпівпраця з психологами

Місто

КРОПИВНИЦЬКИЙ

ВИДАННЯ / МЕДІА

«ГРЕЧКА»

«Гречка» з’явилася у 2008 році як блог активістів руху «Не будь байдужим!», а згодом стала одним із найпопулярніших медіа Кіровоградщини. Від самого початку поруч була Анастасія Дзюбак.

Вона бачила, як маленька ініціатива виростає у відоме видання, а п’ять років тому взяла керівництво на себе – коли засновник пішов на фронт. Сьогодні медіа лишається впізнаваним голосом регіону: редакція сміливо експериментує з форматами і фінансуванням, дозволяючи читачам напряму підтримувати авторів.

Далі буде

У нашій команді ще три журналістки – це стабільний штат. Одна людина пішла, але завдяки підтримці донорів залучаємо фрілансерів. Є ще фотограф і відеографка, які співпрацюють із нами за потреби.

Працюємо гнучко: іноді з офісу, іноді віддалено (домовляємося між собою). Через невелику команду охоплюємо навіть вихідні, вибудовуючи графік так, щоб кожна мала п’ять робочих днів на тиждень.

Наші принципи роботи, зокрема, з чутливими темами:

працюємо лише з героями, які самі хочуть розповісти історію;
робимо акцент на практичних проблемах;
обов’язково додаємо коментарі експертів.

Повсякдення в умовах війни

З початку повномасштабної війни робота триває в режимі нон-стоп. Повноцінної відпустки наразі не маємо та ділимо її по два тижні, а не місяць, як раніше. Втома накопичується, і пік вигорання зазвичай настає наприкінці року. У цей час стає відчутною не тільки професійна, а й емоційна напруга.

Перші місяці повномасштабної війни були особливо складними: ми ще вчилися працювати в нових умовах і протистояти тиску. У 2022 році написали матеріал про стан укриттів в університетах Кропивницького, однак через прохання поліції та органів влади змушені були його видалити. Підкреслюю: не порушили жодних правил, жодних заборонених речей не публікували. Однак матеріал, все таки, зняли через чутливість теми.

Тоді на нас чинили психологічний тиск, а контекст 2022 року робив це особливо ефективним на прикладі обстрілів вищих навчальних закладів у сусідніх регіонах. Соцмережі тільки ускладнювали ситуацію: ми отримували десятки коментарів на кшталт «Ви хочете, щоб туди прилетіло?». Коли таке кажуть, ти поступаєшся, щоби полегшити собі моральний стан. Не хочеться бути винним. Ми мали право не знімати текст, але поступилися.

Звичайно, переосмислили ситуацію: нині розуміємо, що це була дурниця, і більше не видаляємо через такі причини. Проблеми створює Росія, а не журналісти. Такий досвід навчив нас відрізняти реальні загрози від маніпулятивного тиску.

Усі події навколо безпосередньо впливають на кожного й кожну з нас. Ми так само піддаємося хвилям новин – коли щось виглядає краще, а коли зовсім безнадійно. Це відчутно й у редакції. Так, у колежанки чоловік служить на фронті, тому її стан напряму залежить від того, чи вийшов він на зв’язок. Інші зіштовхуються з особистими проблемами: від власного здоров’я до родинних питань. І ми не можемо відділити ці стани від роботи.

Співпраця з психологами

Наша редакція відвідувала тренінги із чутливої журналістики, навчання з фізичної, психологічної та цифрової безпеки. Багато організацій давали нам можливість консультуватися із психологами. Для когось це було ефективно, а для інших – навпаки викликало додатковий стрес. Бувало, що фахівці давали поради, неприйнятні для журналістів, — наприклад, «читайте менше новин». У нашій роботі це неможливо. З новими спеціалістами не завжди виходило відверто працювати, і це лише посилювало бар’єр.

Усе змінилося, коли завдяки грантовій підтримці ми самі оплатили роботу із тими психологами, яких люди вже знали і яким довіряли.

Бачила, як одна з колег отримала додаткову травму через некоректні коментарі психолога. Ми всі тоді зрозуміли: дуже важливо мати контроль над тим, із ким працюєш. Тому щоразу обговорюємо в редакції, що спрацювало, а що ні, ділимося досвідом і разом шукаємо найкращі варіанти підтримки. Психологічна стійкість для нас так само важлива, як планування матеріалів чи редагування текстів.

Поширення чутливого контенту

Хоч і не щодня, але працюємо з чутливими історіями – про полонених, переселенців, людей із травмами – і додаємо коментарі психологів із практичними порадами. Наприклад, одна жінка з післяпологовою депресією не отримала вчасно допомогу й це змусило її відмовитися від дитини (попри те, що потім усвідомила, що не хоче цього); вона погодилася поділитися із нами досвідом, аби інші знали, як діяти у таких ситуаціях. Наша історія про військового, який повернувся з полону, стала для нього терапією: ми показали реальні виклики після повернення, без зайвої драматизації, щоб донести практичні уроки читачам.

Наша команда працює для людей, які хочуть не просто знати, що сталося, а прагнуть розуміти ширший контекст. В умовах повномасштабного вторгнення для нас також важлива толерантність, особливо щодо військовослужбовців: розуміння й поширення цієї ідеї.

З колегами завжди, коли пишемо текст більший за новину, запитуємо: навіщо ми це розповідаємо? щоб що? Стараємося не зациклюватися на одиничних історіях, щоби завжди була практична інформація. Якщо історія одинична і варта розповіді, значить, вона цікава більшому колу людей не як мелодрама, а досвід, релевантний для них зараз чи згодом.

Воєнний час диктує свої правила. Тож, редакційна робота потребує більшої гнучкості – навіть якщо це виходить за рамки звичних трудових практик. Це непросто, але необхідно, щоб залишатися на зв’язку з аудиторією.

Редакційні практики підтримки ментального здоров’я: що працює у «Гречці»?

Гнучкість, а не жорсткі правила

Відпустки тепер розподіляють на кілька частин замість традиційного місяця, а можливість працювати віддалено узгоджують залежно від потреб команди.

Велику роль відіграє довіра всередині колективу.

Редакційна команда регулярно обговорює, хто відчуває виснаження, кому потрібна підтримка, і ділиться власним досвідом подолання вигорання. Такі розмови стали не формальністю, а справжнім проявом взаємопідтримки.

Серед важливих рішень — можливість самостійно обрати психолога.

Попередні безкоштовні консультації, запропоновані зовнішніми організаціями, не виправдали очікувань через відсутність довіри. Зрештою, завдяки гранту команда профінансувала десять сесій із фахівцями, яких обрали самі журналісти, і цей підхід дав результат.

Редакція відверто говорить про вплив особистого на професійне.

Тут визнають: приватне впливає на роботу, і це нормально. Журналістам більше не потрібно «залишати особисте вдома». Прийняття цього факту допомагає створити атмосферу розуміння і підтримки.